Законопроєкт №13423-2 про "легалізацію корупції" в оборонній сфері: пом’якшена форма, ті самі загрози

Законопроєкт №13423, поданий депутатами чинного скликання, отримав змінену, "помʼякшену" версію [1].

 

Після широкого суспільного резонансу ініціативу 126 народних обранців, серед яких 123 представляють фракцію "Слуга народу", було переписано. Йшлося про надання амністії за кримінальні правопорушення, пов’язані з виконанням оборонних контрактів. Оновлений документ, який пройшов реєстрацію під номером №13423-2, зазнав певних змін — з нього вилучили окремі положення. Втім, за суттю він і надалі перешкоджає повноцінному розслідуванню можливих корупційних зловживань у сфері оборонного замовлення.

 

Центр протидії корупції (ЦПК) раніше публічно застерігав про потенційні загрози, що містилися в первинному законопроєкті №13423. У ньому йшлося про фактичне звільнення від кримінальної відповідальності представників підприємств, які включені до переліку Міністерства оборони.

 

Після хвилі критики в п’ятницю, 11 липня, група депутатів від "Слуги народу" подала альтернативний законопроєкт під номером №13423-2. Його автори назвали документ "безпечнішою альтернативою скандальному проєкту №13423", що, за словами критиків, передбачав "повну амністію за злочини в оборонних контрактах".

 

У законопроєкті №13423-2 автори дійсно відмовились від раніше запропонованої "амністуючої" статті до Кримінального кодексу. У першій версії документа передбачалося, що дії посадових осіб оборонних підприємств, пов’язані з контрактами, не вважатимуться злочинами. В оновленому ж варіанті це положення прибрали.

 

Попри це, нова редакція законопроєкту все ще містить критичні ризики. Зберігається монополія Генерального прокурора на початок і ведення справ, а також додаються нові важелі впливу Міністерства оборони на хід розслідувань.

 

Спеціальний режим розслідування

 

Документ передбачає запровадження нової статті 616-1 до Кримінального процесуального кодексу, якою встановлюється особливий порядок досудового розслідування щодо посадовців окремих оборонних підприємств зі списку Міноборони. Цей режим буде чинним у період дії воєнного стану і ще протягом трьох років після його завершення.

 

Згідно з проєктом, лише Генеральний прокурор має право вносити відомості до ЄРДР, починаючи розслідування щодо можливих правопорушень у сфері оборонного виробництва. Інші органи — зокрема, НАБУ, САП, поліція та ДБР — позбавлені такої можливості.

 

Крім того, проведення будь-яких слідчих дій — затримань, обшуків, арештів, тимчасового доступу до речей і документів, відсторонення від посади чи негласних слідчих дій — також можливе тільки за погодженням Генпрокурора, як і у попередньому законопроєкті №13423.

 

Ще одна новація — обов’язкове інформування Міністерства оборони про всі ключові етапи провадження: початок справи, запобіжні заходи, підозру, вирок тощо.

 

Єдиним винятком залишається повідомлення про підозру — його може вручити керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), який є заступником Генпрокурора. Проте навіть у цьому випадку всі попередні слідчі дії — від внесення справи в ЄРДР до обшуку — неможливі без згоди Генпрокурора. Як наслідок, САП і НАБУ практично не матимуть змоги почати розслідування без відома Генпрокурора і без інформування Міноборони.

 

Основні ризики:

1. Генпрокурор — одноосібний "фільтр" доступу до розслідувань
   Як і у попередній версії законопроєкту, саме Генеральний прокурор або його виконувач обов’язків є єдиною особою, уповноваженою розпочати провадження, санкціонувати слідчі дії, дозволити негласні дії, обшуки, арешти тощо. Без його прямої участі розслідування фактично не розпочнеться.

2. Роль САП — формальність без повноважень
   Згадка про можливість повідомлення про підозру керівником САП виглядає скоріше косметичною правкою. У реальності незалежність САП блокується ще на етапі внесення відомостей до ЄРДР — тобто САП не матиме жодного впливу без згоди Генпрокурора.

3. Міноборони — фігурант справ і водночас "наглядач"
   Запровадження обов’язку повідомляти Міністерство оборони про всі етапи розслідування викликає серйозні застереження. Як зазначають експерти, у багатьох випадках саме посадовці Міноборони можуть бути співорганізаторами схем. В такому разі передчасне інформування міністерства лише збільшує ризики втрати доказів та змови з фігурантами справ.

 

Висновок від ЦПК:

 

Хоча законопроєкт №13423-2 і не містить прямого звільнення від відповідальності, як це було в його попереднику, він все ж закріплює головну загрозу — повну концентрацію контролю над розслідуваннями в руках однієї політичної фігури — Генерального прокурора.

 

Фактично, такий підхід унеможливлює незалежну роботу антикорупційних органів і дозволяє вивести справи щодо зловживань у сфері оборонних закупівель з-під контролю НАБУ і САП, залишаючи їх "поза грою" до моменту персонального схвалення з боку Генпрокуратури.

 

 

Джерело: Центр Протидії Корупції