Тимошенко Юлія Володимирівна

Юлія Володимирівна — дніпрянка. Народилася 27 листопада 1960 року.

У 1978 році стала студенткою факультету автоматики-телемеханіки у Дніпровському гірничому інституті, але у 1981 році перевелася у Дніпровський державний університет на факультет економіки (закінчила з відзнакою). 

У вересні 1979 року вступила у шлюб із Тимошенком Олександром Геннадійовичем. У лютому 1980 народила доньку Євгенію.

1984–1988 роки — працювала інженеркою-економісткою на Дніпровському машинобудівному заводі.

У 1988 році заможні батьки чоловіка пані Юлії допомогли молодому подружжю розпочати свій перший бізнес — відкрити пункт відеопрокату у Дніпрі.

1989 — стала комерційною директоркою молодіжного центру “Термінал”.

У 1991 році Юлія та Олександр Тимошенки стали засновниками українсько-кіпрської корпорації “Український бензин” (КУБ). У 1995 Юлія Володимирівна очолила корпорацію (на основі КУБу) “Єдині енергетичні системи України”, яка займалася обміном сільськогосподарської продукції українського походження на енергетичні ресурси (переважно з росією). З 1995 по 1996 роки за підтримки прем’єр-міністра Павла Лазаренка мала монополію на постачання газу з росії.

У грудні 2020 року пані Юлія втретє стала бабусею.

1. Бувши школяркою, змінила прізвище з батькового на материне і замість Григян стала Телєгіною (тато Юлії Володимирівни покинув сім’ю, коли дочці  виповнилося три роки, і вихованням дитини займалася мама) [3].

2. У 1999 році отримала звання кандидатки економічних наук, захистивши дисертацію на тему “Державного регулювання податкової системи”. Є авторкою понад 50 наукових праць.

3. У 2005 році стала третьою за впливовістю жінкою світу згідно з рейтингом журналу Forbes [4].

4. У зв’язку зі своєю активною політичною та підприємницькою діяльністю Тимошенко “нагородили” прізвиськами, про які знали не лише в Україні: “помаранчева принцеса”, “газова принцеса”, “богиня революції”, “слов’янська Жанна д’Арк”, “принцеса Лея української політики” тощо [5].

5. Коли Юлія Володимирівна перебувала в ув’язненні (2011–2014), її донька Євгенія займалася активною діяльністю, спрямованою на звільнення матері з-за ґратів: відвідала низку зустрічей із зарубіжними політиками, мала виступи в Сенаті США, парламенті Італії, на Борнхольмскій конференції, на різноманітних європейських форумах тощо [6], [7], [8].