Парубій Андрій Володимирович

Народився 31 січня 1971 року в місті Червоноград (у березні 2024 переіменовано на Шептицький), Львівської області.

Закінчив:

• історичний факультет ЛНУ ім. І. Франка та аспірантуру Національного університету “Львівська Політехніка” за фахом “Політологія та соціологія” — у 1994 році, спеціальність — історик, викладач історії.

• аспірантуру Львівської політехніки — у 2001 році, спеціальність — політологія та соціологія.

Ще в студентські роки Парубій почав активно займатися громадською діяльністю. У 1988 — керівник націоналістичної молодіжної організації Товариство “Спадщина”, яка позиціювала себе як антирадянську і національно-визвольну. Брав участь в національно-визвольному русі, організовував перші в Україні пікети. У 1989 його було вперше заарештовано за організацію несанкціонованого мітингу.

З 1996 — керівник Товариства сприяння Збройним Силам та Військово-Морському Флоту України “Патріот України”.

У 1999 році Андрій Володимирович на деякий час зупинив свою політичну кар’єру і працював редактором науково-політичного журналу “Орієнтири”.

Дружина — Уляна Юріївна, працює на кафедрі фольклористики Львівського національного університету [1]. Андрій Володимирович має дочку Ярину (народилася у 2001 році).

1. Дід Андрія Володимировича був кулеметником у Збройних силах Української держави та Української галицької армії, брав участь в боях за Львів у 1918 році [2].

2. Батько, Володимир Іванович Парубій, був директором Львівського будинку вчителя, а також депутатом облради, заступником голови Львівської обласної Ради народних депутатів з політико-правових питань [3], [4].

3. Рідна сестра Андрія, Олена Парубій, у серпні 2017 року була призначена на посаду заступника начальника Головного управління ДФС у Львівській області.

4. 6 грудня 2006 року Андрій Парубій отримав Орден “За заслуги” III ст. за вагомий особистий внесок у розвиток місцевого самоврядування, багаторічну сумлінну працю і високий професіоналізм.

5. 23 червня 2009 року народний обранець отримав Орден князя Ярослава Мудрого V ст. за вагомий особистий внесок у розвиток конституційних засад української державності, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм у захисті конституційних прав і свобод людини та громадянина.