Що таке законодавчий спам

Зі спамом як явищем більшість громадян мають справу в контексті надокучливих повідомлень, що надходять на телефон, електронну пошту чи в соціальних мережах. Проте, виявляється, спам є і у Верховній Раді, і стосується він законодавства.

 

Законодавчий спам — це подання нардепами законопроєктів, які завідомо "непрохідні" або просто абсурдні, тобто зі стовідсотковою впевненістю можна сказати, що їх:

• одразу відхилять;

• заслухають і в підсумку знімуть з розгляду;

• відправлять на доопрацювання, але в підсумку вони залишаться недоопрацьованими.

 

Парламент просто завалений подібними беззмістовними та низької якості законодавчими ініціативами, які деякі нардепи не втомлюються штампувати. Відомо, що за перші чотири роки роботи ВРУ IX скликання народні депутати зареєстрували майже 6 тисяч законопроєктів. Зважаючи, що на розгляд та ухвалення одного законопроєкту може піти до кількох місяців, у Верховній Раді просто фізично не встигають обробити таку кількість.

 

Причини законодавчого спаму

 

Чому народні обранці, які мали б відповідально ставитися до законотворчого процесу, часто спамлять ініціативами, що позбавлені сенсу та не мають економічної обґрунтованості? Тут може бути кілька варіантів:

• демонстрація активності перед виборцями. Депутат може похвалитися кількістю поданих законопроєктів, і це створює ілюзію ефективності його роботи. При цьому кількість не завжди означає якість;

• для затягування розгляду інших важливих законопроєктів. Деякі нардепи зумисно реєструють велику кількість "альтернативних" ініціатив, аби відтягнути процес розгляду справді важливих рішень;

• для власного піару та привернення уваги ЗМІ. Це стосується законопроєктів про мову, тарифи чи інші наболілі для суспільства теми. Мета — аж ніяк не ухвалення закону, а гучно заявити про себе;

• для політичного тиску. Десятки схожих законопроєктів можуть бути формою тиску на уряд чи опонентів задля отримання поступок у майбутньому;

• для лобіювання інтересів. Депутат намагається "проштовхнути" проєкт у власних інтересах, або ж в інтересах партії чи фракції.

 

"Отче наш","клони" та поправки: приклади законодавчого спаму

 

Згідно з дослідженнями аналітиків, законодавчий спам як політичний інструмент нардепи використовують давно і свідомо. Ще до повномасштабного вторгнення окремі депутати з "Опозиційної платформи — за життя", зокрема Ілля Кива, Віктор Медведчук та Юрій Бойко, постійно подавали десятки законопроєктів про скасування мовного закону та україномовних квот.

 

Класичним прикладом законодавчого спаму для затягування часу може слугувати масове подання депутатами з опозиційних фракцій у 2020 році проєктів про скасування результатів голосування за закон про ринок землі. Тоді було подано 13 ідентичних ініціатив від депутатів з "ОПЗЖ" та "Батьківщини". І все робилося для того, аби заблокувати підписання закону та відтягти його набуття чинності.

 

"Поправковий" спам

 

Для блокування ухвалення законопроєкту нардепи також використовують "поправковий" спам: під час другого читання вони навмисно подають велику кількість поправок, серед яких повторювані або безконструктивні. Кожну поправку розглядають окремо, а на це потрібен час. Йдеться не про десятки, а про тисячі поправок. 

Абсолютний рекорд поправок (понад 16 тисяч) у 2020 році встановив "антиколомойський" законопроєкт, який унеможливлював повернення націоналізованих банків колишнім власникам. Деякі народні обранці, більшість з яких — "слуги народу", підготували до нього понад тисячу зауважень кожен. Верховна Рада була змушена змінити регламент, аби не розтягувати процес розгляду правок на кілька місяців — голосування за них відбулося розділами. 

 

У 2021 році понад 11 тисяч правок зібрав й "антиахметівський" законопроєкт № 5600, що мав на меті збільшити податки для олігархів, а його ухвалення було передбачено Меморандумом з Міжнародним валютним фондом. Неважко здогадатися, в чиїх інтересах діяли депутати фракції ОПЗЖ, які подали найбільшу кількість поправок.

 

Намагалися депутати у 2023 році блокувати поправками й урядовий законопроєкт № 8731 про заборону діяльності релігійних організацій, пов’язаних з державою-агресоркою рф. Зокрема, йшлося про заборону Української православної церкви (Московського патріархату). І хоч кількість зауважень до нього у порівнянні з вищенаведеними законопроєктами була у рази нижча — близько 1300, але через них винесення на голосування затяглося на кілька місяців.

 

Абсурдність та "клонування"

 

В історії роботи ВРУ було й кілька абсолютно абсурдних законопроєктів. Так, у 2015 році відомий на той час депутат Володимир Парасюк у співавторстві з іншими колегами зареєстрували проєкт постанови про розміщення в сесійній залі полотна з вишитою мапою України. Як пояснили — для традиційності.

 

До абсурдних можна віднести і законопроєкт про читання молитви "Отче наш" після відкриття пленарних засідань, який у 2017 році зареєстрували дев’ять нардепів. У підсумку його зняли з розгляду, але галасу він наробив чимало і виправдав мету — привернення уваги до його ініціаторів.

 

Народні депутати ІХ скликання Іван Юнаков і Георгій Мазурашу у березні 2022 року пропонували через законопроєкт змінити слова гімну України задля "нового історичного етапу розвитку української держави". Перед ними схожий законопроєкт подавала й позафракційна депутатка Людмила Буймістер. 

 

Мазурашу також хотів під час повномасштабного вторгнення запровадити День подяки, подавши у 2023 році "святковий" законопроєкт. 

 

Нерідко нардепи останніх скликань "клонували" законопроєкти, тобто подавали ідентичні до вже зареєстрованих чи розглянутих. Наприклад, "клонування" торкнулося зниження податку на додану вартість на продукти харчування, скасування обов’язкових касових апаратів. Чимало популістських "клонів" були про підвищення пенсій та зарплат.

 

Нардепи-"спамери"

 

Увагу не лише виборців, але й медіа свого часу за допомогою законодавчого спаму "виборював" ексслуга Олександр Дубінський. До виключення з фракції він подав понад 100 законопроєктів, які були відверто популістськими. Так, серед його ініціатив було запровадження регулярної перевірки нардепів на детекторі брехні, що заздалегідь не мало шансів на ухвалення — першочергово через примусове обмеження прав. Цей законопроєкт радше був спрямований на здобуття "бонусів" від виборців, котрі втратили віру у чесність народних обранців і для яких створювалася "картинка" боротьби з корупцією.

 

Проте "рекордсменом-спамером" серед депутатів дев’ятого скликання слід вважати вже згаданого Георгія Мазурашу зі "Слуги народу". За п’ять років він став автором або долучився до розробки загалом понад 800 законопроєктів. При цьому лише 19% з них були ухвалені. Не відставали від нього й інші колеги по фракції: Андрій Клочко (понад 600 поданих законодавчих ініціатив), Павло Фролов (понад 600), голова податкового комітету Данило Гетманцев (понад 600, але при цьому майже 60% ухвалених), голова комітету з питань соцполітики та захисту ветеранів Галина Третьякова (близько 600). І як не згадати про одіозну Мар’яну Безуглу: на її рахунку понад 500 поданих законопроєктів. 

Не менш "продуктивними" виявилися й представник "Довіри" Сергій Мінько та депутатка від "Європейської солідарності" Ірина Геращенко — також близько 500 законодавчих ініціатив.

 

Якщо говорити про загальні дані, то тільки у 2024 році до Верховної Ради було подано 2643 законопроєктів, з них ухвалено лише 120. Це свідчить і про низьку якість цих ініціатив, і про їхнє дублювання, і про те, що частина з них — не для реального розгляду.

 

Як можна боротися з законодавчим спамом

 

Надмірна кількість законопроєктів у Верховній Раді не лише обтяжує її діяльність, а й призводить до плутанини й неефективності законодавчого процесу в країні. Експерти вже давно говорять про важливість впровадження інструментів для боротьби з законодавчим спамом. Покращити ситуацію могли б:

• обмеження на кількість законопроєктів, поданих від одного депутата (така практика діє у Німеччині та багатьох інших країнах);

• створення групи незалежних аналітиків, яка проводитиме правову експертизу і вивчатиме, чи не суперечить законопроєкт Конституції;

• дозвіл на першочерговий розгляд пріоритетних та важливих законопроєктів;

• встановлення дисциплінарної відповідальності для тих нардепів, котрі зловживають своїм правом законодавчої ініціативи;

• проведення реформи регламенту Верховної Ради щодо процедури відхилення законопроєктів, які повторюються або не відповідають стандартам якості.