Як законопроєкт стає законом

Законодавчий процес в Україні — це діяльність, яка полягає у творенні законів і чітко врегульована Конституцією України та Регламентом Верховної Ради. Закон України являє собою нормативно-правовий акт, який ухвалює більшість Верховної Ради у 226 голосів, після чого його має підписати президент. Творення закону розпочинається з розробки та подання законопроєкту. У назві кожного законопроєкту відображається частина офіційного тексту закону. Назва закону має коротко передавати, в чому полягає його зміст. 

 

Хто подає законопроєкти та як приймаються закони в Україні

 

У частині першій статті 93 Конституції України визначено, що подавати законопроєкти мають право:

• президент України;

• народні депутати України;

• Кабінет Міністрів України.

 

Якщо право законодавчої ініціативи чітко визначено, то до законотворчого процесу насправді можна залучати велику кількість людей. Зокрема, це може бути досвідчений правник, який, власне, писатиме текст закону. Для розробки законопроєктів також можна залучати експертів, які можуть утворювати робочі групи.

 

Основні етапи законодавчого процесу:

• подання законопроєкту;

• опрацювання його у профільному комітеті;

• розгляд у Верховній Раді;

• підпис президента України.

 

Передбачити, як швидко ухвалять законопроєкт, доволі складно, адже чіткий регламент за часом мають лише стадії законодавчого процесу.

 

Як законопроєкт стає законом

 

Реєстрація законопроєкту

 

Законодавчий процес починається з подання законопроєкту до парламенту у письмовій формі з підписом того, хто його ініціює. Законопроєкт містить пояснювальну записку, у якій описують цілі, завдання, наслідки застосування закону, а також обґрунтовують, чому його необхідно ухвалити. Також прописують і обґрунтовують усі витрати, пов’язані з законопроєктом. 

 

Законопроєкт мають зареєструвати впродовж п’яти днів. Після цього спеціальний комітет Верховної Ради України досліджує, наскільки текст законопроєкту відповідає законодавству. У випадку невідповідностей його повертають ініціаторам протягом 15 днів, зазначивши причини. 

 

Опрацювання в комітетах

 

Якщо із законопроєктом все нормально, його розглядають на засіданнях профільного комітету ВРУ. Профільних комітетів у парламенті 23. Якщо законопроєкт стосується, наприклад, освітніх нововведень, то його направлять на розгляд до Комітету з питань освіти, науки та інновацій. Тобто тематика законопроєкту визначає Комітет, до якого входять народні депутати, які знаються на цій тематиці.

 

Профільний Комітет може проводити скільки завгодно читань законопроєкту, після чого надає щодо нього свій висновок та рекомендацію: включати чи не включати у порядок денний. Позицію Комітету озвучують при розгляді законопроєкту в парламенті.

 

Голосування у Верховній Раді

 

Включення законопроєкту до порядку денного може тривати до місяця. Потім має пройти до 30 днів, поки його винесуть на перше читання.

За регламентом, законопроєкт може проходити три читання:

• Перше — Верховна Рада обговорює основні положення, принципи та структуру законопроєкту. За результатами обговорення можуть прийняти законопроєкт за основу або ж ухвалити його остаточно, хоча останнє стається дуже рідко. Також під час першого читання законопроєкт можуть передати на доопрацювання або ж доручити підготувати його до другого читання.

• Друге — статті законопроєкту проходять почергове обговорення та голосування. Між першим і другим читанням можуть подаватися поправки до законопроєкту, які систематизує профільний комітет. Поправки також можуть проходити голосування. Законопроєкт можуть ухвалити, відхилити або ж повернути на доопрацювання з подальшим повторним винесенням або винесенням на третє читання. 

• Третє — законопроєкт ухвалюють в цілому з внесенням усіх поправок та доопрацювань. Втім, здебільшого ухвалення відбувається ще під час другого читання. 

 

Щодо часових проміжків, то від першого до другого читання має минути не більше ніж 14 днів, від другого до третього — 5. Але цих термінів дотримуються рідко. Верховна Рада також може не більше, ніж двічі, ухвалювати рішення щодо проведення повторних першого і другого читань.

 

Підпис президента

 

Після ухвалення законопроєкту більшістю (226 голосів) народних депутатів його має підписати президент. Та перед цим упродовж 5 днів законопроєкт передають на підпис голові парламенту.

 

На підписання закону президент має 15 днів. Протягом цього терміну він може повернути його до Верховної Ради для повторного розгляду, вказавши свої зауваження. Іншими словами — накласти вето. Якщо ж закон не повернувся на повторний розгляд парламенту, то це означає, що він схвалений та підписаний президентом. Його мають офіційно оприлюднити, після чого він набуває чинності.

 

Повернення президентом законопроєкту на повторний розгляд до Верховної Ради потребує, аби за нього проголосували щонайменше дві третини народних депутатів (300 голосів). Тоді президент зобов’язаний підписати його, а на офіційне оприлюднення дається 10 днів. У випадку непідписання президентом такого закону голова Верховної Ради невідкладно оприлюднює його та публікує за власним підписом.

 

Відповідно до Конституції, закон починає діяти через 10 днів після того, як його офіційно оприлюднили. Можливе й раніше набрання чинності, якщо це передбачено самим законом, проте не раніше дня опублікування в офіційних виданнях.

 

Чи може закон втратити чинність?

 

Закон в цілому чи окремі його положення можуть втратити чинність, якщо Верховна Рада України визнає їх такими, що втратили чинність. В іншому випадку закони втрачають свою юридичну силу, коли Конституційний Суд України визнає їхню невідповідність Конституції, тобто вони є неконституційними.