Групи впливу у Верховній Раді 9 скликання

Фото: obrantsi.com.ua
Понеділок, 21 липня 2025, 13:40 — Автор: OBRANTSI
Верховна Рада України 9 скликання була обрана у липні 2019 року. Депутати, які увійшли до неї, від початку створили п’ять фракцій: "Слуга народу", "Опозиційна платформа — за життя (ОПЗЖ)", "Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина", "Європейська солідарність" та "Голос". У 2022 році, після повномасштабного вторгнення рф, фракція ОПЗЖ припинила своє існування через заборону партії за проросійську позицію. Натомість колишні її члени утворили групи: "Платформа за життя і мир" на чолі з Юрієм Бойком та "Відновлення України", куди увійшли Ігор Абрамович і Вадим Столар.
Нині діють чотири фракції та стільки ж депутатських груп. Окрім вже згаданих, утворених колишніми ОПЗЖниками, є ще групи "Довіра" та "Партія "За майбутнє України".
Та поза офіційними депутатськими формуваннями існують ще неформальні об’єднання нардепів, котрі утворюють так звані "групи впливу". В основі їхнього єднання:
-
спільні бізнес-інтереси;
-
спільна ідеологія;
-
спільне політичне минуле.
Ці групи часто представляють інтереси олігархів та посадовців, які не входять до парламенту, але які якраз через своїх "представників" в цих групах впливають на:
-
розподіл посад;
-
просування необхідних законопроєктів;
-
голосування за певне рішення;
-
загалом на політичне життя країни.
Оскільки такі групи не виявляють себе публічно, то простому виборцю складно зорієнтуватися, хто на чиєму боці. Тож розповімо, які саме групи впливу сформувались від початку роботи нинішньої Верховної Ради, які зміни відбулися з ними за ці роки та кого саме вони представляють.
Групи олігархів
На виборах-2019 в Раду пройшли нові обличчя. Більш ніж 80% народних обранців отримали мандат вперше. Це стало рекордом в політичній історії України. Попри оновлення Ради, олігархам вдалося завести в стіни парламенту лояльних до себе депутатів.
Група Коломойського
Олігарх Ігор Коломойський, проти якого нині тривають суди по кількох кримінальних справах і який перебуває під вартою, ніколи не був народним депутатом, проте завжди мав у Верховній Раді тих, хто відстоював його інтереси. У дев’ятому скликанні з Коломойським пов’язують групу "За майбутнє", утворену у 2019-му депутатами-мажоритарниками від різних політичних сил, та трансформовану пізніше в групу "Партія "За майбутнє України". До неї, зокрема, увійшов друг та бізнес-партнер олігарха Ігор Палиця.
Людьми Коломойського називали і кількох "слуг народу", серед яких Олександр Дубінський (виключений із фракції у 2021 році, нині — має підозру у держзраді та перебуває у СІЗО) та ексміністр культури та колишній гендиректор групи каналів "1+1 media", пов’язаних з групою "Приват", Олександр Ткаченко. До групи "плюсів" і, відповідно, Коломойського відносять ще одного "слугу" — Артема Ковальова, який до обрання очолював інформагентство "УНІАН".
Свого часу саме Палицю, Ткаченка та Дубінського аналітики називали координаторами, через яких Коломойський поширював свій вплив у Раді. Палиця та Дубінський у 2020 році намагалися блокувати "антиколомойський" закон про неповернення націоналізованих банків ексвласникам, подавши кожен по альтернативному законопроєкту. Крім того, Дубінський вніс до "антиколомойського" законопроєкту понад тисячу правок, а тодішній керівник групи "За майбутнє" Віктор Бондар — майже дві тисячі, аби затягнути розгляд.
Також групу олігарха пов’язували з впливом на деякі кадрові призначення у Фонді держмайна та енергетичному секторі.
Після санкцій США проти Коломойського та виключення Дубінського зі "слуг" і подальших скандалів із ним вплив бізнесмена у Верховній Раді значно послабився.
Група Павлюка
Однією з найчисленніших груп впливу у Раді дев’ятого скликання стала так звана "група Павлюка" — близько 30 депутатів фракції "Слуга народу", яку координує бізнесмен Ілля Павлюк через свого шурина Олега Марусяка та племінника Максима Павлюка — неформальних лідерів об’єднання. Бізнесмена Іллю Павлюка у ЗМІ називають "королем контрабанди" часів Януковича. Хоча формально він не є олігархом, проте під контролем цього тіньового куратора у Раді депутати відстоювали інтереси Ріната Ахметова. Крім вище зазначених депутатів, до цієї групи впливу журналісти відносили Богдана Торохтія, Маргариту Шол, Романа Іванісова, Георгія Мазурашу, Людмилу Марченко, Валерія Колюха та інших.
На користь найбагатшого українця група Павлюка блокувала у 2019 році законопроєкт про ринок електроенергії, адже він був абсолютно невигідний ДТЕК, яка належить Ахметову. "Провалила" група Павлюка й законопроєкт про зменшення промислових викидів у повітря. Підприємства ДТЕК є найбільшими забруднювачами, тож в інтересах олігарха "павлюківці" зробили так, аби голосів для ухвалення забракло. А Марусяк взагалі вносив альтернативний законопроєкт.
Свій слід група Павлюка лишила й під час голосування за призначення Юрія Вітренка міністром енергетики, який мав замінити людей з оточення Ахметова. Вони не дали необхідну кількість голосів для його затвердження.
Усе, що зачіпало українську енергетику і могло якимось чином позначитися на бізнесі Ахметова, депутати групи Павлюка, брали під "крило". Так, нардепка Людмила Буймістер лобіювала встановлення RAB-тарифу, коли за ремонт електромереж мають платити споживачі, а не обленерго.
Слід зазначити, що з інтересами Ахметова свого часу збігалося й голосування групи вже колишнього спікера Верховної Ради Дмитра Разумкова. Наприклад, вони голосували проти законопроєкту щодо обов’язкової модернізації очисних систем промисловістю. Крім самого Разумкова, в групу увійшли кілька "слуг народу" — Ольга Совгиря, Володимир Козак, Дмитро Наталуха та інші.
Група Ахметова
З Ахметовим пов’язують й депутатів, які пройшли у парламент від "Опозиційного блоку". Братство колишніх "регіоналів", куди свого часу також входив бізнесмен, на початку роботи Верховної Ради дев’ятого скликання просувало його інтереси, зокрема, через партнера по Метінвесту, позафракційного, а наразі вже екснардепа Вадима Новинського. Той виступав проти деолігархізації та внесеного президентом Зеленським відповідного законопроєкту, активно критикуючи його та називаючи таким, що не відповідає Конституції.
"Опікувався" Новинський також законопроєктом № 5600, який мав на меті збільшити податки для бізнесу, особливо того, що пов’язаний з видобутком руди, а значить і його з Ахметовим компаній. Нардеп навіть звертався щодо норм законопроєкту до голови профільного комітету Данила Гетманцева. За даними деяких джерел, тоді його бачили у супроводі Гетманцева в одному з кабінетів Офісу Президента.
Нагадаємо, що Новинський у 2022 році склав депутатські повноваження. Згодом йому повідомили про підозру в держзраді, а також у несплаті понад 4 млрд гривень податків.
Так чи інакше, а навколо бізнесу Ахметова, точніше його захисту в парламенті, "крутився" й колишній гендиректор Авдіївського коксохімічного заводу, позафракційний Муса Магомедов. Нардеп — з тих, хто також "валив" законопроєкт про зменшення промислового забруднення. Не голосували за нього також наближені до олігарха нардепи Дмитро Шпенов та Вікторія Гриб.
Група Фірташа
Партнерами у бізнесі, а відтак і "представниками" у стінах парламенту ще одного власника заводів та облгазів Дмитра Фірташа на початку своїх каденцій були Юрій Бойко та Сергій Льовочкін.
У 2020 році Бойко підтримував інтереси Фірташа, розкритикувавши імпорт мінеральних добрив з росії. І мова тут не про патріотичні настрої, а суто про бізнес, оскільки добрива в Україні виробляли саме підприємства партнера нардепа.
Бойко очолив групу "Платформа за життя і мир", утворену після заборони ОПЗЖ. Група підтримувала деякі законопроєкти "слуг народу", сам Бойко майже завжди голосував в унісон з монобільшістю. Щоправда, виступав проти заборони Української православної церкви (Московського патріархату), що й не дивно, адже він давно відомий своїми проросійськими настроями.
Нагадаємо, Льовочкін перед початком повномасштабного вторгнення втік з України, після чого з’являвся на засіданнях лише кілька разів. Юрія Бойка у 2024 році з другої спроби виключили з комітету з питань прав людини, а навесні 2025-го він склав повноваження керівника партії "Опозиційна платформа — За життя".
Дотичними до групи Фірташа були "мрійниця" Наталія Королевська зі своїм чоловіком Юрієм Солодом, а також Юлій Іоффе, Віталій Борт, Сергій Дунаєв, Микола Скорик.
Група Медведчука
Олігарху та куму президента рф путіна, ОПЗЖнику Віктору Медведчуку вдалося самому "попрацювати" у Раді дев’ятого скликання. Компанію йому склали такі відомі соратники й товариші як Нестор Шуфрич, Тарас Козак та Григорій Суркіс.
Медведчук не стільки займався законотворчістю, скільки надсилав запити до Кабміну та міністерств і виступав захисником "русского міра" й російської церкви. Також у 2020 році він возив делегацію депутатів ОПЗЖ до москви.
З початком повномасштабного вторгнення група Медведчука, яка відстоювала у парламенті швидше інтереси росії, "посипалася". Його затримали при спробі втечі з України, а згодом обміняли на українських полонених. Вже четвертий рік "кум путіна" в росії, він позбавлений українського громадянства, мандата нардепа і перебуває під санкціями не лише України, а й Євросоюзу.
Нестор Шуфрич отримав підозру в державній зраді та перебуває під вартою в СІЗО. При цьому нардеп не визнає обвинувачень, висунутих йому, та прагне надалі здійснювати свої повноваження.
Ще один підозрюваний у державній зраді Тарас Козак втік з України ще в лютому 2021 року. Він також позбавлений українського громадянства, перебуває під санкціями РНБО і нині начебто живе в росії.
Григорій Суркіс разом із братом Ігорем та родинами також покинули Україну у 2022 році, приєднавшись до славнозвісного "батальйону Монако". Вони мешкають на Лазурному березі, орендуючи апартаменти у п’ятизірковому готелі, та регулярно відвідують тамтешні казино.
Група Пінчука
Варто згадати й про мінігрупу ще одного олігарха, власника корпорації "Інтерпайп" Віктора Пінчука. До Верховної Ради пройшли три депутати, наближені до нього. Це "слуга народу", багаторічний директор з корпоративних відносин компанії Дмитро Кисилевський, а також дві депутатки від БЮТ — Олена Кондратюк та Ольга Бєлькова.
Зокрема, у липні 2020 року Кисилевський пролобіював поправки до законопроєкту про "зелену" енергетику, завдяки чому для підприємств "Інтерпайп" ввели пільговий тариф.
Олена Кондратюк пов’язана з Пінчуком через свого чоловіка Олександра Богуцького, котрий очолює телеканал "ICTV", що належить олігарху. Бєлькова ж до обрання займалася міжнародними проєктами у "Фонді Пінчука" і була менеджером його компанії EastOne.
За даними аналітиків, "своїми" людьми у Раді Пінчук обзавівся ймовірно задля безпеки власного бізнесу.
Що таке група 719
Як відомо, монобільшість у парламенті становить президентська партія — фракція "Слуга народу". Але й в ній існує кілька неформальних об’єднань. Одна з них — так звана "група 719", утворена ще у 2019 році. Свою назву вона отримала за номером готелю Rixos у Трускавці. Саме в ньому на неформальні обговорення збиралися близько 30 "слуг" під час семінару партії.
До "групи 719" увійшли тодішні керівники комітетів (Ірина Венедіктова, Сергій Бабак та інші) і тодішнє керівництво парламенту — Дмитро Разумков та Руслан Стефанчук. Щоправда, пізніше, як ми зазначали вище, Разумков був помічений у голосуваннях на користь Ахметова і виступав з критикою дій команди Зеленського.
"Група 719" мала виробити стратегію реформування фракції "Слуга народу" і оптимізувати її роботу в парламенті на користь рішень президента. За даними журналістів-розслідувачів, група критикувала уряд Гончарука, впливала на деякі призначення в антикорупційних органах, проте поступово втратила політичну активність.
Причому тут Єрмак?
ЗМІ неодноразово звертали увагу, що керівник Офісу Президента Андрій Єрмак хоч і не має у ВРУ умовної групи впливу, проте системно й активно просуває "своїх" людей на посади у виконавчій владі та посилює контроль над урядовими рішеннями. Кадрові перестановки у комітетах Ради також відбувалися в його інтересах. Крім того, не без протекції Єрмака його кум Андрій Пишний очолив Нацбанк України, а Олег Татаров, котрий під час Революції Гідності був заступником керівника Головного слідчого управління МВС — став заступником керівника ОП з питань силових структур.
Єрмаку також приписують просування віцепрем’єрки Юлії Свириденко на посаду прем’єра замість Дениса Шмигаля, а також спроби усунути з посади керівника ГУР Міноборони Кирила Буданова.
Поділись, якщо було цікаво:
Усі статті
Подивитися щеОСН: що це таке
Автор: OBRANTSI
Що таке законодавчий спам
Автор: OBRANTSI
Коли наступні вибори президента України
Автор: OBRANTSI